РЕАЛЬНІСТЬ І ВИГАДКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Усе можливо, якщо ніхто не довів, що цього не існує.

Джоан Роулінг

На чому тримається світ художньої літератури: на реальності чи вигадці? Чи любите ви читати твори, які мають фантастичні елементи? Як ви розумієте епіграф до розділу?

Відповіді на ці й інші запитання ви знайдете в цьому диво -вижному розділі. У ньому ви дізнаєтеся, що таке фантастика в літературному творі. Адже нею захоплюються всі: і дорос -лі, і діти. Вона впливатиме на вашу свідомість, навчатиме вільно мислити, готуватиме до сприйняття незвичайного, вигаданого світу.

Читаючи подані твори, ви познайомитеся з дивовижним бароном Мюнхаузеном, який складав свої фантастичні історії для того, щоб людям було весело та цікаво; з Лускун -чиком і дівчинкою Марі, котрі з різних не реальних, чарівних ситуацій виходять пере можцями; з дівчинкою-фантазеркою Пол-ліанною, вашою ровесницею, яка навчила своїх близьких і знайомих шукати в житті щось позитивне й радісне. Вас вразять дивні перетворення реальних героїв і героїнь художніх творів, стрімкі та неймовірні повороти сюжетів.

О. Ліукконен. Ілюстрація до роману Е. Портер «Полліанна»

Теорія літератури

Фантастика в літературному творі (з давньогрецьк. фаутасттік — мистецтво уяви, фантазія) — зображення уявної дійсності: герої/героїні, події, предмети, які не трапляються чи неможливі в реальному житті, але у творі вони існують як дійсні.

У фантастичних творах автори/авторки за допомогою уяви створюють вигаданий світ, який відрізняється від світу реального. А реальність — це все те, що існує насправді. Це поняття протилежне до фантастики.

Рудольф Еріх Распе

(1736-1794)

Німецький письменник, науковець.

Рудольф Еріх Распе народився в 1736 р. в м. Ганновері (Німеччина). Був викладачем університету, працював бібліотекарем у м. Касселі. Пізніше емігрував до Англії. Саме там було надруковано його книжку «Пригоди барона Мюнхаузена». Вона має цікаву історію створення.

У 1781 р. в журналі «Путівник для веселих людей» з’яви -лися історії про барона Мюнхаузена. У передмові зазначало -ся, що вони можуть належати самому барону, але, можливо, йому тільки їх приписують. Прізвище автора було прихова но за допомогою літер: М-г-з-н. Р. Е. Распе об’єднав ці опові -дання, опублікувавши.

У 1786 р. відомий німецький поет Готфрід Август Бюргер переклав німецькою мовою, переосмислив, доповнив і видав твір Р. Е. Распе під назвою «Дивовижні пригоди на воді й на суші барона фон Мюнхаузена». Саме цей варіант став усесвіт -ньо відомим.

Цікавим є той факт, що Мюнхаузен — це не вигаданий персонаж. Карл Фрідріх Ієронім фон Мюнхаузен (17201797) належав до стародавнього німецького роду, був на вій -ськовій службі, багато подорожував. Повернувшись після мандрів додому, оселився у своєму маєтку, захоплювався полюванням, приймав у себе гостей, любив розповідати їм про свої пригоди й при цьому нестримно фантазувати. Неправдоподібність його оповідок забавляла слухачів і слухачок. Можливо, уже тоді барон здобув славу неабиякого обманщика. Але навряд чи це його турбувало. Кажуть, що він жив легко й безтурботно.

Деякі літературні критики називали книжку про пригоди барона «жалюгідною писаниною», а його самого «королем брехунів». Але насправді барон проповідує здоровий глузд, вважаючи, що краще покладатися не тільки на свою «щасли -ву зірку», а більше на винахідливіть, розум і волю.

Барон Мюнхаузен свої пригоди розповідає в щирій манері. Кожна історія в кінці має мораль: герой пропонує перевірити його хоробру вдачу або відвідати місця, де відбувалися ті чи інші події, а потім наголошує на тому, що лише він міг упоратися із цими завданнями.

Усі його пояснення дуже чіткі й досить правдиві. А голов -не — читачі/читачки починають вірити в його пригоди. Хіба ми сумніваємося, що єдиний спосіб урятуватися з болота — це витягти себе за косу, а ховатися від ведмедів можна лише у ведмежій шкурі? Отже, хоча розповіді барона цілком фантастичні, але у творі вони існують як дійсні.

Барон Мюнхаузен вірний своїм бажанням якомога біль ше побачити, пережити й перемогти. Його зовсім не бенте -жать різні «дрібні» невдачі. Він наполегливо шукає вихід навіть із неймовірних ситуацій. Починаючи свою розповідь, барон бере за основу конкретну, цілком можливу ситуацію («закинув сокирку»), а потім переводить оповідь у сферу фантастичного та неможливого («сокирка опинилася на Місяці»). Зробивши єдине припущення, Мюнхаузен від -криває дорогу фантазії, за законами якої існує створений ним світ.

Комічним є і той факт, що у творі головний герой засуджує таких брехунів, бо сам він, як стверджує, завжди дотримується в розповідях лише фактів.

Читаючи деякі твори художньої літератури, ми усміхає -мося, а іноді й сміємося. Що ж викликає у нас сміх? Пригоди героїв або героїнь твору, і ситуації, у які вони потрапляють, кумедні, дотепні вислови, використані в художніх текстах.

Теорія літератури

Комічне (з грецьк. веселий, смішний) існує в реальному житті й відображено у творах. Може мати різне емоційне забарвлення — від глибокого обурення до добродушного жарту.

Під час читання про пригоди барона Мюнхаузена подумайте, що саме у вас викликає сміх. Що є комічним у його розповідях?

ПРИГОДИ БАРОНА МЮНХАУЗЕНА

Оповідання

(Скорочено)

За волосся

Узагалі під час цієї війни зі мною трапилося чимало при -год. Якось, рятуючись від турків, я спробував перескочити болото верхи на коні. Але кінь не доскочив до берега, і ми з розгону шубовснули в рідке багно. Шубовснули й почали тонути. Порятунку не було. Болото дуже швидко засмоктувало нас дедалі глибше. Ось уже весь тулуб мого коня зник у смердючому багні, ось уже й моя голова почала пірнати в болото, і звідти стирчала лише кіска моєї перуки.

Що ж робити?

Ми неминуче загинули б, якби не дивовижна сила моїх рук. Я неймовірний силач. Ухопивши себе за цю кіску, я щосили смикнув догори й без великого напруження витягнув із боло -та і себе, і свого коня, якого міцно стиснув ногами, мов леща тами.

Еге ж, я підняв у повітря і себе, і свого коня, і якщо ви думаєте, що це легко, спробуйте зробити це самі.

Бджолиний пастух і ведмеді

Однак ні сила, ні хоробрість не врятували мене від лихої напасті. Якось після бою турки оточили мене. Хоча я бився, як тигр, а все ж потрапив до них у полон. Вони зв’язали мене й продали в рабство.

Для мене розпочалися «чорні» дні. Правда, роботу мені давали неважку, але дуже нудну й надокучливу: мене при -значили пасти бджіл. Щоранку я мусив виганяти султано -вих бджіл на моріжок і пасти їх цілий день, а ввечері знову заганяти у вулики.

Спочатку все було добре, але якось, перелічивши своїх бджіл, я помітив, що однієї не вистачає.

Я пішов шукати її та незабаром побачив, що на неї напа ли два величезні ведмеді, які, певно, хотіли розірвати її навпіл і поласувати солодким медом. У мене не було із собою ніякої зброї — лише маленька срібна сокирка.

Я розмахнувся та шпурнув цю сокирку в жадібних звірів, щоб злякати їх і визволити бідолашну бджілку. Ведмеді кину лися тікати, і бджілку було врятовано. Але, на жаль, я дуже розмахнувся своєю могутньою рукою і кинув сокирку так, що вона залетіла на Місяць. Атож, на Місяць. Ви хитаєте головою та смієтеся, а мені тоді було не до сміху. Я замислився. Що ж робити? Де взяти таку довгу драбину, щоб дістатися аж на Місяць?

Перша подорож на Місяць

На щастя, я згадав, що на городах у Туреччині є такі овочі, що ростуть дуже швидко й часом виростають аж до неба. Це турецькі боби. Не гаючись ані хвилини, я посадив у землю один такий біб, і він одразу ж почав рости.

Він ріс дедалі вище й незабаром дотягся до Місяця!

— Ура! — крикнув я і поліз по стеблині вгору.

За годину я опинився на Місяці. Нелегко мені було знайти на Місяці свою срібну сокирку. Місяць срібний і сокирка срібна — срібла на сріблі не видно. Але нарешті я таки знай -шов свою сокирку на купі гнилої соломи.

Я радісно запхнув її за пояс і хотів спуститися на Землю, але сонце висушило мою бобову стеблину — і вона розсипалася на друзки! Побачивши це, я трохи не заплакав із горя!

О. Херфурт. Ілюстрація до роману Р. Е. Распе «Пригоди барона Мюнхаузена»

Що ж робити? Невже я ніколи не повернуся на Землю? Невже я отак і вік звікую на цьому осоружному Місяці? О, ні! Нізащо! Я підбіг до соломи й заходився сукати з неї мотузок. Мотузок вийшов недовгий, але тільки й лиха! Я почав спускати -ся по ньому. Однією рукою я з’їжджав по мотузку, а в другій три -мав сокирку.

Та ось мотузок закінчився, і я по -вис у повітрі, між небом і землею.

Це було страшно, але я не розгубив -ся. Не довго думаючи, я схопив сокирку й, міцно взявшись за ниж ній кінець мотузка, відрубав його верхній кінець і прив’язав до ниж нього. Це дало мені змогу спустити -ся нижче до Землі.

Та все ж до Землі було далеко. Не раз доводилося мені відрубувати верхню половину мотузка та прив’язувати її до нижньої. Нарешті я спустився так низько, що міг розгледіти міські будинки й палаци. До Землі зали -шалося якихось три чотири милі.

І раптом — о жах! — мотузок порвався. Я гримнувся на землю так, що пробив яму завглибшки щонайменше з пів милі.

Оговтавшись, я довго не знав, як мені вилізти з тієї глибо кої ями. Цілий день я не їв, не пив, а все думав і думав. І таки додумався: викопав нігтями східці й по них виліз на поверх -ню Землі.

О, Мюнхаузен ніде не пропаде!

(Переклад із переказу Корнія Чуковського

Григора Тютюнника)

Запитання та завдання

1. Які емоції викликали у вас розповіді барона Мюнхаузена? Чи любите ви фантазувати?

2. Що саме сталося з бароном? Про які надзвичайні події ви дізналися?

3. Із чого починаються його історії? Від якої особи ведеться розповідь?

4. Як Мюнхаузен справляється зі складними ситуаціями, які виникають у його житті?

5. Чи розраховує він на чиюсь допомогу?

6. Назвіть елементи фантастики в розповідях барона. Що вас вразило найбільше?

7. Як створюються комічні ситуації в поданих оповідях барона? Яку роль відіграє гіпербола в створенні комічного?

8. З якою метою автор використовує питальні й окличні речення в тексті?

9. Як закінчуються розповіді барона? Яку оцінку Мюнхаузен дає своїм діям?

10. Як ви сприймаєте головного героя?

11. Роздивіться німецьку поштову листівку, на якій зображено, як барон Мюнхаузен розповідає свої історії. Висловте припущення, як слухачі сприймали розповіді барона.Які їхні жести та міміка передають реакцію на фантазії Мюнхаузена?

12. У розповідях про барона Мюнхаузена використано фольклорні традиції. Що об’єднує героїв народних німецьких казок братів Грімм (наприклад, героя казки «Хоробрий кравчик») із бароном Мюнхаузе-ном?

13. Створіть свою фантастичну історію так, як розказав би її барон Мюнхаузен (усно).

14. Інколи можна почути вислів: «Витягнув (витягла) себе за волосся». Його використовують, безумовно, не в прямому сенсі. Що він означає? Запишіть пояснення цього вислову й історію його походження.

Поштова листівка. 1934 р.

ОСТРІВ ЗНАНЬ

Славнозвісний барон побував у багатьох країнах, зокрема й на українських землях, де неодноразово проявляв свою хоробрість і винахідливість. Він відвідав Київ, Очаків і Хмельниць -кий (раніше Проскурів).

1970 р. Григорій Мамона та Михайло Андрійчук ство -рили скульптурно архітек турний ансамбль, присвя чений Мюнхаузену. Це скульптура барона, його пів коня, діжка, з якої той пив воду, фонтан і басейн. На діжці написано: «Це той, хто одним пострілом сорок сім качок б’є».

Пам’ятник - фонтан барону Мюнхаузену. м. Хмельницький

Прочитайте розповідь барона Мюнхаузена під назвою «Пів коня». Пофантазуйте, який пам’ятник ви б створили герою, якби були скульпторами. Якими предметами його б доповнили?

Дізнайтеся в інтернеті, чи існують переклади українською мовою з оригіналу твору. Поділіться цією інформацією в класі.

За мотивами розповідей Мюнхаузена створено багато ко -міксів.

Комікс, або мальопис (з англ. comic — комедійний, коміч -ний, смішний), — це послідовно розміщені малюнки з короткими текстами, які створюють зв’язну розповідь. Тексти мають форму «мовної бульки» («мовної хмарки»), що передає мову чи думку дійової особи.

Створіть малюнок для коміксу про барона Мюнхаузена. Напишіть репліки для героїв вашого малюнка, використовуючи розповіді, які ви прочитали. Розмістіть малюнок (за бажанням) на вашій сторінці в соціальній мережі. Які відгуки ви отримали?

 

Це матеріал з підручника "Зарубіжна література" 5 клас Богданець-Білоскаленко 2022